Война за Петрик

Точки кипіння сягнули пристрасті в Будинку офіцерів, де в суботу, 26 червня, військові мисливці і рибалки звітували про роботу і обирали нового голову товариства.

Це й не дивно – «на кону» стояв такий ласий шматок, як колективне вiйськово-мисливське господарство «Петрик», тобто 523 га землi, озеро на 500 га плеса, готель, будиночки, мисливськi угiддя, розплiдник риби та багато чого iншого.

Все це вже шість десятиліть належить військовим. Спочатку – Міноборони СРСР, а останні двадцять років – Товариству військових мисливців і рибалок Збройних сил України у Вінницькій області (ТВРМ ЗСУ). Номiнально конференцiя нiби почалась, але…
– Я хочу спростувати брехню! – проривався до мiкрофону Степан Мазур, представник iнiцiативної групи вiд шести первинних органiзацiй ТВРМ. – Ми пропонуємо перенести конференцiю, тому що 52% мисливцiв її не пiдтримують! Лiтинський райсуд скасував рiшення Малинiвської сiльради про видачу свiдоцтва на право власностi на будiвлi на територiї «Петрика». Поданi iншi судовi позови, треба дочекатись рiшення судiв!

– Не допустимо балагану! Починайте роботу! – кричали у вiдповiдь делегати.

Товариство «трясе» вже чотири мiсяцi – з того моменту, як на такiй же звiтно-виборнiй конференцiї в лютому керiвником ТВМР був обраний генерал-майор авiацiї у вiдставцi Петро Бралатан. Втiм, його попередник на цiй посадi Валерiй Мотайлов розповiв про серйознi процедурнi порушення:

– З 26-ти колективiв було подано всього 6 протоколiв, тобто 20-ти районним колективам про конференцiю не оголошували. Це та ін. зафiксувала київська комiсiя центральної ради ТВМР Збройних сил України. Конференцiя залишилась незакритою, протокол не написаний… Ось тут i стався розкол – частина вiнницьких мисливцiв вважала лютневу конфренцiю легiтимною i обраного нею Петра Бралатана – чинним керiвником. А iншi члени товариства це заперечували. Вердикт з Києва не забарився: «Конференцiю визнати такою, що не вiдбулася…» Подiбна ситуацiя повторилась при другiй спробi провести звiт i вибори в березнi. Втретє вiйськовi мисливцi зiбрались 10 червня на пленумi центральної ради у Петрику, але там скандал розгорiвся з новою силою, i частина делегатiв на чолi з Бралатаном взагалi покинула залу. Натомiсть пленум тут же виключив бунтарiв з рядiв мисливського товариства.

Сторони конфлiкту звинувачують одна одну у рейдерствi щодо привабливого господарства. Iнiцiативна група Бралатана твердить, що «Петрик» був приватизований, коли у 2007 роцi його директор Сергiй Сiваченко подав заяву на приватизацiю у Малинiвську сiльраду, i мiсцевi органи влади, порушуючи законодавство, надали йому вiдповiднi документи. За їхнiми словами, в 2008 роцi Микола Гурiн, голова центральної ради (ЦР) з Києва, особисто «переконав» вiнницьких мисливцiв увiйти в пiдпорядкування ЦР, а потiм привiз у «Петрик» команду рейдерiв. Тодi начебто були запропонованi 2 млн. грн. на розвиток господарства, на двометровий паркан, на майбутнє будiвництво санаторiю. На щастя, спроба не була доведена до кiнця. А в 2009-му Гурiн, перекладаючи «iз хворої голови на здорову», заявив, що заволодiти «Петриком» хотiли «синки генералiв».

Зараз, на думку iнiцiативної групи, рибальство у Петрику через непрофесiйне управлiння фактично знищене, з дачникiв вимагають по 5 грн. за можливiсть пiдiйти до озера. «Петрик» став центром вiдпочинку людей, якi не мають жодного стосунку до Збройних сил України. Матерi з навколишнiх сiл називають його «маминi сльози» – адже там молодi продають спиртне, розповсюджують порно.

Члени Вiнницької гарнiзонної ради, якi вiдповiдали за охорону мисливських угiдь, самi порушували правила полювання i були оштрафованi. I взагалi старий склад гарнiзонної ради прагне загарбати унiкальнi природнi ресурси, а iнiцiативна група бореться за справедливiсть i за повернення «Петрика» у державну власнiсть.

Щоб об’єктивно висвiтлити ситуацiю i дiзнатись думку iншої сторони, наш кореспондент побував у вiйськово-мисливському господарствi «Петрик».

– Так, згiдно з Держактом, «Петрик» з 2007 року приватний, але вiн належить не окремiй особi, а Вiнницькому ТВМР, яке об’єднує 600 мисливцiв i рибалок, – пояснив директор Сергiй Сiваченко. – А я займаю посаду, на яку мене рекомендувала гарнiзонна рада. Завтра поставлять когось iншого, але власником все одно залишиться колектив ТВМР.

Скiльки бруду вилили на мене «бралатанівці»! Вони ввели в оману керiвникiв районних мисливських товариств, сказавши їм, начебто я одноосiбний приватний власник «Петрика», що мене треба скинути i повернути все хазяйство у державну власнiсть. Очевидно, це робиться тому, що державна власнiсть дуже легко стає приватною, ми бачили це на багатьох прикладах, зокрема, «Криворiжсталi». А колективну власнiсть насильно забрати неможливо, на це потрiбна згода товариства.

Наголошую: сьогоднi вхiд на територiю, до озера, до водоспаду безкоштовний! Платять 5 грн. (за рiшенням гарнiзонної ради!) лише тi, хто хоче посидiти в альтанках, позагоряти, пообiдати, пограти у волейбол. До речi, пляжу у нас немає, купатись заборонено. Але я гарантую, що доступ до води бiля клубу вiндсерфiнгу буде завжди вiдкритий i безплатний! За наклепи стосовно «маминих слiз» та iн. я подав на Бралатана до суду.

…32-а звітно-виборна конференцiя 26 червня все ж вiдбулась. Її учасники вiдзначали, що доходи «Петрика» за останнi 4 роки зросли втричi. Вiдновленi 5 каскадiв маточника для риби, вiдремонтованi дороги, побудований недорогий готель, на мiсцi колишнього смiтника облаштований став для диких качок, гусей, черепах. Приведенi в порядок човни, посадженi 350 ялинок. У господарствi панує дисциплiна, рибiнспекцiя не виявила браконьєрiв, не склала жодного протоколу. За даними Держкомстату, серед 35 тис. подiбних господарств України «Петрик» посiдає 28-ме мiсце.

— Ми бачимо хорошу роботу i Вiнницького ТВМР, i «Петрика», – констатував Микола Гурiн у своєму виступi. – З повною впевненiстю можу сказати, що скандал у товариствi був органiзований на замовлення впливових у нашiй державi людей, якi хочуть перетворити «Петрик» на елiтну зону вiдпочинку для багачiв! Тодi вже буде «зась» скупатись чи порибалити на озерi! Але ми не допустимо цього! «Петрик» залишається у власностi вiйськових мисливцiв Вiнниччини. А центральна рада надаватиме вам всю необхiдну органiзацiйну i правову допомогу!

Конференцiя обрала нового керiвника Вiнницького ТВМР – Павла Бондаря, колишнього вiйськового комiсара м. Вiнницi, i нову гарнiзонну раду, до складу якої увiйшов i Сергiй Сiваченко. Але суди тривають… Степан Мазур наголосив, що до суду позиватимуться тi, хто не згоден з рiшенням конференцiї.

Вiйськовi мисливцi Вiнниччини вiдкритi для спiлкування через Iнтернет – www.huntermilitar.far.ru.

Iрина ЗОНОВА@

P.S. Про третю зацiкавлену сторону – дачникiв з мiсцевих кооперативiв, якi десятилiттями платять внески, облагороджують свої дiлянки i час вiд часу хочуть освiжитись в озернiй водичцi, – у словесних баталiях на конференцiї мало згадували. Незважаючи на всі гарантії, вони i нинi покiрно платять 5 грн. за вхiд на територiю мисливського господарства, причому без нiяких альтанок. I через газету запитують: доки це триватиме? Чи не пора звiльнити озеро, дар природи, вiд парканiв i шлагбаумiв?

 Джерело

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *